Словарь української мови (1924)/слутий
Зовнішній вигляд
◀ слупчик | Словарь української мови С слутий |
слутити ▶ |
|
Слу́ти́й, слута́вий, а, е. 1) Увѣчный, частью разслабленный, отчасти параличный. Желех. 2) Дураковатый. Вх. Зн. 64.
◀ слупчик | Словарь української мови Борис Грінченко С слутий |
слутити ▶ |
|
Словарь української мови — С
слутий
Борис Грінченко
1924
Слу́ти́й, слута́вий, а, е. 1) Увѣчный, частью разслабленный, отчасти параличный. Желех. 2) Дураковатый. Вх. Зн. 64.