Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/слухняний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
слухняний
Берлін: Українське слово, 1924

Слухня́ний, слух'я́ний, а, е. Послушный. Шевч. 465. Був добрий, слухняний хлопець. Левиц. I. 248. Ум. Слухняне́нький, слух'яне́нький.