Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/слухняно

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
слухняно
Берлін: Українське слово, 1924

Слухня́но, слух'я́но, нар. Послушно. Не може піти слідком за своїм серцем так слухняно, як мала дитина. Левиц. Пов. 283. Ум. Слухня́ненько, слух'яне́нько. Вони слухняненько коло мене посідали. МВ. II. 116.