Словарь української мови (1924)/сліпити

by Борис Грінченко

◀ сліпий

Словарь української мови Борис Грінченко С сліпити

сліпицею ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Сліпи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Ослѣплять. Іще не всіх чортів висліпили, — підемо сліпить. Ном. № 10346, ст. 289. Чужу хату топить, — свої очі сліпить. Ном. № 10315. 2) Засиживаться, медлить. Якого чорта він там сліпить. Ном. № 10932.