Словарь української мови (1924)/смітниця

by Борис Грінченко

◀ смітник

Словарь української мови Борис Грінченко С смітниця

сміттюга ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Смі́тни́ця, ці, ж. 1) = Смітник. По улиці, по смітниці, чом на тобі пусто. Чуб. III. 137. 2) Лошадь, вывозящая соръ. Добув десь ту (коняку), шо сміття возять.... Ото виїхав, ту смітницю сорокам-воронам кинув. Мнж. 14.