Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сніг

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сніг
Берлін: Українське слово, 1924

Сніг, гу, м. Снѣгъ. Злякався, побілів, як сніг. Котл. Ен. II. 30. Ум. Сніжо́к, сніже́чек. Чуб. V. 83.