Словарь української мови (1924)/сомиряти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сомиряти
Берлін: Українське слово, 1924

Сомиря́ти, ря́ю, єш, сов. в. сомири́ти, рю́, риш, гл. Смирять, смирить. Бо сам Господь — свята правда, сомиряє неправду. ЗЮЗО. I. Матер. 23.