Словарь української мови (1924)/сон
| ◀ сомиряти | Словарь української мови С сон |
соненько ▶ |
|
Сон, сна и сну, м. 1) Сомъ. Питається сон дрімоти: де ти будеш ночувати? Мет. 2. То лях, мостивий пан, од сна уставає. ЗОЮР. I. 52. Сон не бере́ться. Не спится. Хата біла, постіль мила, і сон не береться. Чуб. V. 2. 2) Сновидѣніе. Одної ночі приснивсь мені сон. МВ. I. Сон мара, Бог віра. Ном. Рябо́ї коби́ли сон роска́зує. Чепуху городить. Чуб. I. 262. 3) род. со́ну, также: сон-зі́лля, сон-трава́, род. сон-зілля, сон-трави́. Раст. а) Anemone Pulsatilla L. ЗЮЗО. I. 133. Анн. 35. б) Anemone pratensis L. ЗЮЗО. I. 133. Анн. 35. в) — бі́лий. Anemone sylvestris. ЗЮЗО. I. 175. Щоб на той рік діждати сону топтати. Ном. № 332. Молода сестра сон-траву ірвала. Нп. 4) Сѣмячки подсолнечника. 5) Рыба сомъ. Вх. Пч. II. 21. Ум. Со́ник, соно́к, со́ненько. Мил. 36. Сонько́. Ходи, сонку, в колисочку, приспи нашу дитиночку!… Макс. (1849) 102. Вже ж бо я свого соненька та не відгадаю. Грин. III. 205.