Словарь української мови (1924)/сонце

by Борис Грінченко

◀ сонок

Словарь української мови Борис Грінченко С сонце

сонців ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Со́нце, ця, с. 1) Солнце. Ой звечора вітер віє, зраня сонце гріє. Мет. 59. Схі́д-со́нця. Востокъ. За́хід-со́нця. Западъ. По́ки со́нце сві́тить. Вовѣки, всегда; никогда. То-же: По́ки сві́т-со́нця. Поки світ-сонця вороги б Київа не достали. ЗОЮР. I. 4. Ум. Со́ненько, со́нечко. Од соненька личенько смагне. АД. I. 34.