Словарь української мови (1924)/сонців

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ сонце Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сонців 		сончовий ▶
Берлін: Українське слово, 1924

Со́нців, цева, ве Принадлежащій солнцу. Проситься знов на ніч у сонцевої матери. Рудч. Ск. I. 83.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словарь_української_мови_(1924)/сонців&oldid=501729