Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сонців

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сонців
Берлін: Українське слово, 1924

Со́нців, цева, ве Принадлежащій солнцу. Проситься знов на ніч у сонцевої матери. Рудч. Ск. I. 83.