Словарь української мови (1924)/сонько

by Борис Грінченко

◀ соньки

Словарь української мови Борис Грінченко С сонько

сонюга ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Сонько́, ка́, м. 1) Ум. отъ сон. Ходить сонько по долині.... Ой ну, соньку, в колисоньку, заколиши дитиноньку. Мил. 35. 2) Соня, сонливецъ. Оставлю ж сих хропти соньків. Котл. Ен. V. 40.