Словарь української мови (1924)/спантеличити

by Борис Грінченко

◀ спаношитися

Словарь української мови Борис Грінченко С спантеличити

спантеличитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Спантели́чити, чу, чиш, гл. Сбить съ толку. Чоловіка спантеличить мирськая суєта. К. ЧР. 138.