Словарь української мови (1924)/сперечати
Зовнішній вигляд
◀ спережати | Словарь української мови С сперечати |
сперечатися ▶ |
|
Спереча́ти, ча́ю, єш, сов. в. спере́чити, чу, чиш, гл. — кого́. 1) Уговаривать не дѣлать чего, удерживать. Я його сперечав: бійся Бога, не їдь, теперки ніч! Камен. у. 2) Препятствовать, воспрепятствовать. Рубають собі ліс у пана, ніхто не сперече, бо то ніч. Камен. у.