Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сплячий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сплячий
Берлін: Українське слово, 1924

Спля́чий, спля́щий, а, е. Сонный, спящій. Добре, що не спав, а як би на сплячого напали вовки, то б були розірвали. Камен. у.