Словарь української мови (1924)/сповідниця
| ◀ сповідник | Словарь української мови С сповідниця |
сповідь ▶ |
|
Сповідни́ця, ці, ж. Въ сказкѣ: палка, дубина, которою священникъ билъ чабана́, предполагавшаго, что такъ производится исповѣдь, почему и давшаго палкѣ такое названіе. Мнж. 105.