Словарь української мови (1924)/спограти

by Борис Грінченко

◀ спогонити

Словарь української мови Борис Грінченко С спограти

спогріти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Спогра́ти, ра́ю, єш, гл. 1) Обыграть, взять верхъ въ игрѣ. 2) Побѣдить въ бою. Блиснули шаблями як блискавиця.... хто кого спограє, той того споймає. Чуб. III. 279.