Словарь української мови (1924)/сподіяти

by Борис Грінченко

◀ сподітися

Словарь української мови Борис Грінченко С сподіяти

сподіятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Споді́яти, ді́ю, єш, гл. Совершить, сдѣлать. Що ти починив, мій голубе? що ти сподіяв? МВ. (О. 1862. III. 71). Нехай і так, нехай я гріх сподіяв. К. Іов. 40.