Словарь української мови (1924)/сполом
| ◀ сполокувати | Словарь української мови С сполом |
сполонити ▶ |
|
Спо́лом, нар. — з. Вмѣстѣ съ. Його жінка мене викохала сполом з своєю дочкою. МВ. II. 75.
| ◀ сполокувати | Словарь української мови Борис Грінченко С сполом |
сполонити ▶ |
|
Словарь української мови — С
сполом
Борис Грінченко
1924
Спо́лом, нар. — з. Вмѣстѣ съ. Його жінка мене викохала сполом з своєю дочкою. МВ. II. 75.