Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сполом

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сполом
Берлін: Українське слово, 1924

Спо́лом, нар. — з. Вмѣстѣ съ. Його жінка мене викохала сполом з своєю дочкою. МВ. II. 75.