Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сполонити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сполонити
Берлін: Українське слово, 1924

Сполони́ти, ню, ниш, гл. У Желех.: сдѣлать краснымъ. Желех. ссылается на нижеслѣдующее місто буковинской пѣсни: Ой маю я в царя нивку, — в чистім полі могилку: карабінцами виорана, а кульками засіяна, білим тілом зволочена, кровцев сполонена. ЗОЮР. II. 579. Едва-ли здѣсь не ошибка: вѣроятно, слѣдовало-бы: сполочена (отъ сполокати), какъ того и рифма требуетъ. Второе значеніе у Желех. вѣрнѣе: наполнить, напитать влагой, полить, сильно смочить: Кровцев землю сполонила. См. Сполонитися и сповенити.