Словарь української мови (1924)/споряджати
| ◀ споружитися | Словарь української мови С споряджати |
споряджатися ▶ |
|
Споряджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. споряди́ти, джу́, ди́ш, гл. Приготовлять, приготовить, снаряжать, снарядить, устраивать, устроить. Нові улії струже, споряжає. Г. Бар. 144. Спорядимо перш воза, а тоді вже й обідати. Канев. у. Спорядимо дві паровиці, накладемо всього доброго та й рушай. Г. Барв. 16. Чому Господь так не спорядить часу, щоб день суда його на світі знали. К. Іов. 52. Паніматко, спорядіть обох (у некрути). МВ. II. 12. Одягла його, спорядила так, що не всякий пан так одягається. Чуб. II. 273.