Словарь української мови (1924)/споружитися

by Борис Грінченко

◀ споружити

Словарь української мови Борис Грінченко С споружитися

споряджати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Спору́житися, жуся, жишся, гл. Собраться со средствами, съ силами на что, приготовиться къ чему. Я тільки споруживсь іти в волость, аж і він тут їде. Екат. у. Що ти бовкунцем ореш? — Та нема паноче, другого волика; оце насилу споружились на одного. Чуб. II. 543.