Словарь української мови (1924)/спочивати
| ◀ спочивання | Словарь української мови С спочивати |
спочивище ▶ |
|
Спочива́ти, ва́ю, єш, сов. в. спочи́ти, чи́ну, неш, гл. 1) Спать, почивать, выспаться. Хто по повні випиває, той під тином спочиває. Ном. № 11448. 2) Отдыхать, отдохнуть. Ішов кобзарь до Київа та й сів спочивати. Шевч. Да де я буваю, да де я літаю, — на калині спочиваю. Мет. 153.