Словарь української мови (1924)/справуватися

by Борис Грінченко

◀ справувати

Словарь української мови Борис Грінченко С справуватися

спрага ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Справува́тися, вуюся, єшся, гл. 1) Вести себя, поступать. Піду у світ, а як я ся буду справувати? буду я собі мужа глядати. Гол. III. 397. 2) Справляться, управляться. Зміев. у. Зося була дуже рада, що мати так добре скрізь справувалась. Левиц. I. 390. 3) — з ки́м. Тягаться съ кѣмъ, судиться, доказывать, искать свои права. Справується за мішок. НВолын. у. Справувались ми, справувались з Іваном та й пішли. НВолын. у.