Словарь української мови (1924)/спрожогу
| ◀ спрожиток | Словарь української мови С спрожогу |
спрозорити ▶ |
|
Спрожо́гу, нар. Неожиданно, сразу, вдругъ. Так і кинувсь на неї спрожогу. Мнж. 70.
| ◀ спрожиток | Словарь української мови Борис Грінченко С спрожогу |
спрозорити ▶ |
|
Словарь української мови — С
спрожогу
Борис Грінченко
1924
Спрожо́гу, нар. Неожиданно, сразу, вдругъ. Так і кинувсь на неї спрожогу. Мнж. 70.