Словарь української мови (1924)/спрозорити
| ◀ спрожогу | Словарь української мови С спрозорити |
спрозоритися ▶ |
|
Спрозо́рити, рю, риш, гл. Сглазить. Жінки і дівчата носять застромлену у пазуху голку, щоб хто не спрозорив. Грин. II. 31. Ой немає, дідусеньку, (курчат), да вже і не буде: як вигнала на двір пасти, спрозорили люде. Нп.