Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/спрягти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спрягти
Берлін: Українське слово, 1924

Спрягти́, жу́, же́ш, гл. Изжарить. Одарка не забарилася розігріти ковбасу, спрягла ще яєшню. Мир. Пов. I. 140.

Спрягти́, ся. См. Спрягати, ся.