Словарь української мови (1924)/спуджувати
| ◀ спудей | Словарь української мови С спуджувати |
спуджуватися ▶ |
|
Спу́джувати, джую, єш, сов. в. спу́дити, джу, диш, гл. Пугать, испугать. Я їхав улицею і де взявся собака, — спудив коня. Новомоск. у.
| ◀ спудей | Словарь української мови Борис Грінченко С спуджувати |
спуджуватися ▶ |
|
Словарь української мови — С
спуджувати
Борис Грінченко
1924
Спу́джувати, джую, єш, сов. в. спу́дити, джу, диш, гл. Пугать, испугать. Я їхав улицею і де взявся собака, — спудив коня. Новомоск. у.