Словарь української мови (1924)/спустошувати
| ◀ спустошення | Словарь української мови С спустошувати |
спустувати ▶ |
|
Спусто́шувати, шую, єш, сов. в. спусто́шити, шу, шиш, гл. Опустошать, опустошить. Чуб. III. 157. Край був спустошений. К. Хм. 96. Замок геть спустошили. Драг. 80. Ой зеленая дубруівонько, та нащо ж тебе рано спустошено, що траву на сіно покошено? Грин. III. 84.