Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/спустіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спустіти
Берлін: Українське слово, 1924

Спусті́ти, ті́ю, єш, гл. Опустѣть. Чи світові спустіти через тебе. К. Іов. 39. Спустіло панське подвір'є. МВ. (О. 1862. III. 46).