Словарь української мови (1924)/спільник

by Борис Грінченко

◀ спільний

Словарь української мови Борис Грінченко С спільник

спільність ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Спі́льник, ка, м. 1) Членъ товарищества, общества, артели, компаньонъ. Левч. 59. 2) Соучастникъ, сообщникъ, сотоварищъ. Страх напав на синів Заведеєвих, що були спільниками Симонові. Єв. Л. V. 10. 3) Берущій землю съ половины. Спільники садили капусту з половини. Екат. у.