Словарь української мови (1924)/спільний

by Борис Грінченко

◀ спільжити

Словарь української мови Борис Грінченко С спільний

спільник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Спі́льний, а, е. Общій, совмѣстный. К. ЧР. 427. Не спільний хліб. Черк. у. Розмова стала спільною. Левиц. Пов. 262.