Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/спіліти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спіліти
Берлін: Українське слово, 1924

Спілі́ти, лі́ю, єш, гл. Созрѣвать, дѣлаться спѣлымъ. Як почина ожина спіліть, то червона, а як приспіє, — чорна. Черк. у.