Словарь української мови (1924)/срібник

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ срібний Словарь української мови
Борис Грінченко
С
срібник 		срібнити ▶
Берлін: Українське слово, 1924

Срі́бник, ка, м. = Срібняк. Найшов два срібника, се б то два срібних карбованця. Грин. II. 180.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словарь_української_мови_(1924)/срібник&oldid=502978