Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/срібник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
срібник
Берлін: Українське слово, 1924

Срі́бник, ка, м. = Срібняк. Найшов два срібника, се б то два срібних карбованця. Грин. II. 180.