Словарь української мови (1924)/ставити

by Борис Грінченко

◀ ставидло

Словарь української мови Борис Грінченко С ставити

ставитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ста́вити, влю, виш, гл. 1) Ставить, уставлять. 2) Строить. На льоду дурний хату ставить. Ном. № 6671. Треба ставити дзвіницю посеред села. Ном. № 13751. 3) — на о́чі. Давать очную ставку. 4) — чим. Выставлять чѣмъ. Не ставити мого батенька брехуном. Чуб. II. 18.