Словарь української мови (1924)/стайка
| ◀ стаєночка | Словарь української мови С стайка |
стайниця ▶ |
|
Ста́йка, ки, ж. 1) Рядъ копенъ хлѣба. Ой у полі жито у стайки ізвито. Нп. Це моя жень, це стайка на моїй постаті. Рк. Левиц. 2) Родъ шалаша у гуцульскаго пастуха въ полони́нах. Шух. I. 188. То-же, что и застайка.