Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/станівний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
станівний
Берлін: Українське слово, 1924

Станівни́й, а́, е́ = Станівкий. Камен. у. Віл станівний. Рк. Левиц. Кабан аж у три роки буває станівним. Рк. Левиц.