Словарь української мови (1924)/старий
| ◀ старизна | Словарь української мови С старий |
старик ▶ |
|
Стари́й, а́, е́. 1) Старый, ветхій, дряхлый, давній. Пек його матері, як завелося: і старе, і мале у боки взялося. Ном. № 12484. Бог старий господарь. Ном. № 58. Старий завіт. 2) Употр. какъ существ. въ м. и ж. р. Стари́й. а) Старикъ. б) Мужъ. Такъ его обыкновенно называетъ жена, но иногда и посторонніе, обращаясь къ женѣ того, о комъ рѣчь. (Жінка) й каже: „Що ж, старий, — тобі є поміч, а мені нема. ЗОЮР. I. 65. Здорові були! А де се ваш старий? Стара́: а) Старуха. б) Жена. в) Валетъ трефъ при игрѣ въ хвальку. КС. 1887. VI. 465. 3) Названіе медвѣдя у гуцуловъ. Шух. I. 22. 4) Стари́й день. Бѣлый день. Співають, а на дворі вже старий день. Св. Л. 59. 5) Стара́-па́ні. Переносно: задница. Ум. Старе́нький, старе́сенький. Рудч. Ск. I. 183. Упадемо матері старенькій крижем до ніг. ЗОЮР. I. 23.