Словарь української мови (1924)/старник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
старник
Берлін: Українське слово, 1924

Старни́к, ка, м. соб. 1) Птицы или животныя старшаго возраста. Лубен., Екат. у.у. 2) Прошлогодняя трава, оставшаяся нескошенной. Херс. г. 3) Старое живое дерево. Екат. у. (Залюб.). 4) = Стариця. Вас. 154 5) Старыя вещи, старый хламъ. Новом. у. (Залюб.).