Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/старшина

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
старшина
Берлін: Українське слово, 1924

Старши́на́, ни, ж. соб. 1) Начальство, начальники. Г. Арт. (О. 1861. III. 101). Питала вона всеї старшини: чи не бачили сина сокола? Макс. (1849), 108. Військова старшина порадилась і осадили Немірів облогою. Стор. 2) м. Волостной старшина. ЗОЮР. I. 46. 3) Названіе короля трефъ при игрѣ въ ци́гана. КС. 1887. VI. 466.