Словарь української мови (1924)/циган
| ◀ цивільний | Словарь української мови Ц циган |
циганенко ▶ |
|
Ци́ган, на, м. 1) Цыганъ. Ласі, як циган на сало. МВ. I. 107. На те циган кліщі держить, щоб у руки не попекло. Ном. № 5854. 2) У гуцуловъ: кузнецъ. Kolb. I. 68. Шух. I. 146. 3) Участвующій въ свадебномъ обрядѣ, наз. цига́нщина. См. МУЕ. I. 155. Родъ игры въ карты, въ которой осмѣивается крестьянское начальство и конокрадство; трефовая масть имѣетъ здѣсь особыя названія: тузъ наз. голова́, король — старшина́, дама — пи́сарь, валетъ — ци́ган, десятка — деся́тник, шестерка — коби́ла. КС. 1887. VI. 466. Ум. Цига́ночок, цига́нчик. Вх. Лем. 480. Ой цигане, циганочку, яка ж твоя віра? ЕЗ. V. 202.