Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/стиглий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
стиглий
Берлін: Українське слово, 1924

Сти́глий, а, е. Зрѣлый, спѣлый. Чи є, діду, стиглі кавуни? Левиц. Пов. 228. Ум. Стигле́нький. Це вже стигленькі ягоди. Харьк. у.