Словарь української мови (1924)/стидкий

by Борис Грінченко

◀ стидитися

Словарь української мови Борис Грінченко С стидкий

стидко ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Стидки́й, а́, е́. Заставляющій себя стыдиться, постыдный. Де ся взяв татарин, стидкий, бридкий, поганий. Макс. Сидить стидка з своім милим, да ще й обнялася. Чуб. V. 421.