Словарь української мови (1924)/стикати
| ◀ стик | Словарь української мови С стикати |
стикатися ▶ |
|
Стика́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Смыкать. Сії ночі й очей не стикав. 2) Сходиться, смыкаться. Кінці з кінцями не стикають. Ном. № 9867. См. Стикатися 2. 3) Сваливать, сворачивать. Все на його стикає. Ном. № 10865. Кажу: йди в поле, а він стикає на Петра, — нехай той іде. Камен. у.