Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/стирчати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
стирчати
Берлін: Українське слово, 1924

Стирча́ти, чу́, чи́ш, гл. Торчать. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить. Ном. № 2472.