Словарь української мови (1924)/стовбула

by Борис Грінченко

◀ стовбоватий

Словарь української мови Борис Грінченко С стовбула

стовбун ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Стовбула́, нар. Стремглавъ, внизъ головой. О. 1862. I. 67. V. 90. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Мир. ХРВ. 94. Стовбула перекидатись.