Словарь української мови (1924)/стоптувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
стоптувати
Берлін: Українське слово, 1924

Сто́птувати, тую, єш, сов. в. стопта́ти, пчу́, чеш, гл. 1) Стаптывать, стоптать. Г. Барв. 516. Чорт сім пар постолів стоптав, поки їх докупи зібрав. Ном. Черевички я стоптала. Щог. В. 44. 2) Топтать, потоптать. Бодай же ти, милий, того не діждав, щоб ти мою чорвону китайку під ноги стоптав. Нп.