Словарь української мови (1924)/стремено
| ◀ стрельчик | Словарь української мови С стремено |
стремін ▶ |
|
Стреме́но, на, с. 1) Стремя. Горе й тому козакові, що все їздить на коневі, із стремен ноги не виймає. Чуб. V. 130. 2) Штрипка. До сіх то шараварок здумав він стремена вчепити. Св. Л. 167. 3) См. Ключ 6. Шух. I. 253. 4) = Стрем'я. Вх. Зн. 67. Ум. Стреме́нце, стремі́нце, стреме́нечко, стреме́ночко. Чуб. III. 308. Чуб. V. 150. На стременочка ступає, на сіделечко злягає. Чуб. III. 204.