Словарь української мови (1924)/стругати
| ◀ струга | Словарь української мови С стругати |
стругач ▶ |
|
Струга́ти, гаю, єш и жу́, жеш, гл. 1) Строгать. Лагодили самопали, ратища стругали. Шевч. 2) Скресть. Стружать глину. Вас. 178. Доро́жки струга́ть. Чистить дорожки. Мил. 193. Моркву струга́ти. См. Морква. 3) О вѣтрѣ, мятели: сильно дуть. Вітер струже. Ой по улиці та метіль струже. Грин. III. 324. 4) Танцовать. Після сих другі стругали гусаря, ой-ненько, материнки, куцюруба. Мкр. Н. 30.