Словарь української мови (1924)/стругач

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
стругач
Берлін: Українське слово, 1924

Струга́ч, ча́, м. 1) Обыкновеннаго устройства ножъ, которымъ выстругиваютъ предварительно дерево для ложки. Шух. I. 247. 2) Родъ лопатки для чистки дорожекъ. Щоб ти мені до обіда всі дорожки вичистив у садку. — Добре, я вичистю, зробіть мені тільки такий стругач, як дорожка завширшки. Чуб. II. 223.