Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/стругнути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
стругнути
Берлін: Українське слово, 1924

Стругну́ти, гну́, не́ш, гл. 1) Стругнуть. 2) Убѣжать, умчаться. Стругнула, де Еол живав. Котл. Ен. 3) Ударить. Як стругне його по пиці. Лохв. у. 4) Отпалить, выкинуть, отколоть штуку, колѣнце. Стругнув штуку! Оце так стругнув! Лохв. у.