Словарь української мови (1924)/стругнути

by Борис Грінченко

◀ стругачка

Словарь української мови Борис Грінченко С стругнути

струдити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Стругну́ти, гну́, не́ш, гл. 1) Стругнуть. 2) Убѣжать, умчаться. Стругнула, де Еол живав. Котл. Ен. 3) Ударить. Як стругне його по пиці. Лохв. у. 4) Отпалить, выкинуть, отколоть штуку, колѣнце. Стругнув штуку! Оце так стругнув! Лохв. у.